РОЗІРВАННЯ ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ З ІНІЦІАТИВИ РОБОТОДАВЦЯ У ВИПАДКУ ВИЯВЛЕНОЇ НЕВІДПОВІДНОСТІ ПРАЦІВНИКА ЗАЙМАНІЙ ПОСАДІ АБО ВИКОНУВАНІЙ РОБОТІ

УДК 331.108.644.7

Підпомога К.А., студентка 3 курсу
ХНЕУ ім. С. Кузнеця

Анотація. У статті аналізовано стан правового регулювання розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі.

Ключові слова: трудовий договір, звільнення, розірвання трудового договору, невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі.

Abstract. The article analyzes the state of legal regulation of the termination of an employment contract on the initiative of the employer in case of revealed mismatch of the employee’s position or work performed.

Key words: employment contract, dismissal, termination of an employment contract, mismatch of the employee’s position or work performed.

У час економічної нестабільності та фінансової кризи у нашій країні виникають проблеми та недоліки при припиненні трудового договору між роботодавцем та працівником. Роботодавці все більше вимушені скорочувати чисельність штату працівників задля економії. Здебільшого широких масштабів набувають звільнення працівників за пунктом 2 статті 40 чинного Кодексу Законів про працю України [1] унаслідок виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі через недостатню кваліфікацію або стан здоров’я, які перешкоджають продовженню цієї роботи. За таких умов правова захищеність інтересів працівників набуває все більшого значення та актуальності. Всі роботодавці зацікавленні та приділяють велике значення у трудових правовідносинах співвідношенню вимог до роботи й наявної категорії відповідності працівника займаній посаді. В інакшому ж випадку роботодавці застосовують санкцію у вигляді «звільнення працівника з роботи», яке пов’язується з припиненням трудових правовідносин, що призводить до розірвання договору роботодавця з працівником. КЗпП містить вичерпний перелік підстав розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця, зокрема у разі звільнення працівника у випадку виявленої невідповідності займаній посаді або виконуваній роботі, на нього розповсюджується порядок розірвання трудового договору на загальних умовах.

Однак, у чинному законодавстві є недоліки, а саме, що на законодавчому рівні легального визначення невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі так і не з’явилось. Цим питання цікавилось багато науковців-дослідників, тому поняття закріплене тільки в наукових дослідженнях фахівців у сфері трудового права та в юридичному термінологічному словнику. У останньому зазначено, що невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі є підставою для звільнення працівника з ініціативи роботодавця або уповноваженого ним органом.

Виконання окремих видів робіт вимагає наявність документа про освіту та присвоєння кваліфікації, про проходження перевірки знань, про допуск до роботи. Звідси, невідповідність – це об’єктивна нездатність працівника внаслідок недостатньої кваліфікації чи стану здоров’я належним чином виконувати доручену роботу [2]. Недостатня кваліфікація працівника може виявлятись у відсутності необхідних знань і навичок, без яких неможливо належним чином виконувати обов’язки, покладені на працівника та передбачені трудовим договором. Разом із тим, не можна звільнити працівника, в якого відсутній досвід роботи, з мотивів відсутності у нього документа про освіту, якщо відповідно до чинного законодавства наявність його не є обов’язковою умовою виконання роботи за трудовим договором. Згідно з п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» [3] не можна звільняти лише з мотивів відсутності спеціальної освіти (диплома). Недостатня кваліфікація працівника також може виражатися у виконанні роботи, що не відповідає вимогам до її якості, у систематичному браку, невиконанні норм праці тощо. Особливо великі можливості для виявлення невідповідності працівника займаній посаді при проведенні атестації. Атестація – це визначення кваліфікації, рівня знань працівника, через оцінку професійної кваліфікації та ділових якостей на основі об’єктивних, обґрунтованих критеріїв, виходячи з результатів його роботи, з метою визначення можливостей професійного і посадового зростання [4]. Втім, на сьогодні Кодекс законів про працю України не надає можливості звільнення за результатами атестації. Вона носить лише рекомендаційний характер.

Невідповідність працівника виконуваній роботі може виявлятися також за станом здоров’я, що надалі може перешкоджати належному виконанню роботи. Наявність протипоказань обов’язково фіксується у медичному висновку, згідно з яким працівника визнано інвалідом і йому рекомендована робота інша, ніж раніше ним виконувана. Отже, згідно з п. 2 ст. 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у двох випадках виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі: внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, котрі не дають змогу працівникові у повній мірі виконувати свою роботу. Що стосується останнього, то стан здоров’я - це фактор, який заважає продовженню роботи та є підставою для розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця. Це такий стан здоров’я, що пов’язаний із тимчасовою втратою працездатності, яка встановлюється лікарем або комісією лікарів та підтверджується листком непрацездатності [5]. Розірвання можливе після того, коли роботодавець дослідить всі факти та обставини неналежного виконання обов’язків, які він отримає при проведенні атестації працівників. Разом із тим слід зазначити, що роботодавець не має права звільнити працівника, стан здоров’я якого погіршився внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про охорону праці» [6].

Важливою й істотною ознакою, що розмежовує звільнення за підставою недостатньої кваліфікації від інших підстав, є причини, що не залежать від волі працівника, тому вони не можуть бути поставлені йому за провину у незадовільному виконанні трудових обов’язків. Не дивлячись на вище зазначене, такі працівники порушують цикл роботи підприємства, том це є підставою для розірвання трудового договору між роботодавцем та працівником. Але також слід зауважити, що недостатня кваліфікація або стан здоров’я - дві різні обставини, що спричиняють невідповідність працівника займаній посаді [7].

Слід зазначити, що особливо широкі можливості для розірвання трудового договору у зв’язку з невідповідністю посаді, яку він займає, внаслідок недостатньої кваліфікації одержує власник при проведенні атестації. Тому, власник, під час розірвання трудового договору повинен у повному обсязі забезпечити працівникові виконання юридичних гарантій, що прямо прописані у чинному Кодексі законів про працю України. Отже, до чинного законодавства слід внести більш детальний опис, щодо роз’яснення цих обставин та порядку їх встановлення. При цьому обставина «недостатня кваліфікація» має бути засвідчена конкретними даними, які доводитимуть, що працівник через дану обставину не виконує і надалі не в змозі буде виконувати трудову функцію, яка зазначена у трудовому договорі. Щоб забезпечити у повному обсязі працівникові його гарантії, буде доречно вказати в єдиному нормативно-правовому акті загальні положення, принципи проходження атестації працівників та органи, до яких слід звертатися працівникам, і встановити підвідомчість спорів, пов’язаних і оскарженням. Разом із тим, актуальна відсутність чітко визначеної процедури, яка б дозволяла виявити невідповідність працівника за станом здоров’я. Виходячи з цього, необхідно внести чіткі доповнення до Кодексу законів про працю України, які б дозволяли розірвати трудовий договір з працівником без висновку медико-соціальної експертної комісії у разі наявності об’єктивних даних про неспроможність працівником виконання покладених на нього трудових обов’язків через незадовільний стан здоров’я.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Кодекс законів про Працю України: станом на 3 вересня 2018 року. – Харків: Право, 2018 – Ст. 118.

  2. Прилипко С.М. Трудове право України: підручник / С.М. Прилипко, О.М. Ярошенко – 2-ге вид., переробл. і доповн. – Х.: ФІНН,2011. – Ст. 405.

  3. Про практику розгляду судами трудових спорів : Постанова Верховного суду України від 06.11.1992 № 9.

  4. Про затвердження положення про проведення атестації державних службовців: Пост. КМУ від 28.12.2000  р. № 1922 // Офіц. вісн. України. – 2001. – № 1. – Т. 1. – Ст. 27.

  5. Лукашева Н.М. Наслідки невідповідності працівника вимогам за станом здоров’я / Н.М. Лукашева // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. – 2009. – Т. 22(61). – № 1. – Ст. 157-164.

  6. Про охорону праці: Закон України від 14 жовтня 1992 р. № 2694-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1992. – № 49. – Ст. 668.

  7. Кравченко І.М. Розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі: монографія / І.М. Кравченко, О.С. Арсентьєва, Л.В. Котова. – Сєвєродонецьк: вид-во СНУ ім. В. Даля, 2018. – Ст. 176.

Науковий керівник

ст. викл. Перепелиця І.К.