ФОРМУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

УДК 338.27

Нігай В.С., студентка гр. МгЕК-18
Дніпровський державний аграрно-економічний університет

Анотація: розкрито формування інвестиційної стратегії, як узгоджувального елементу довгострокових цілей з їх ресурсним забезпеченням. Встановлено, що прийняття стратегічних інвестиційних рішень потребує усебічного аналізу альтернативних інвестиційних проектів для оцінки їх здатності відповідати певним вимогам. Розглянуто інституції у сфері інвестиційної діяльності.

Ключові слова: інвестиційна стратегія, інституції, управлінське рішення, проект.

Abstract: the formation of an investment strategy as a coordinating element of long-term goals with their resource support is disclosed. It has been established that the adoption of strategic investment decisions requires a comprehensive analysis of alternative investment projects to assess their ability to meet certain requirements. Institutions in the sphere of investment activity are considered.

Key words: nvestment strategy, institution, managerial decision, project.

Розв’язання проблем пошуку засобів швидкого економічного зростання сільськогосподарських підприємств Украї­ни базується на дослідженнях зарубіжних та вітчизняних вчених, які наголошували на необ­хідності комплексного аналізу сільськогоспо­дарського розвитку в країні для виявлення пріо­ритетних для національної економіки регіонів, що згодом можуть стати «своєрідними локомо­тивами» розвитку сільсько­го господарства в країні. Першочергову роль тут мають відігравати інвестиції.

Формування інвестиційної стратегії є невід’ємною частиною економічного розвитку аграрного підприємства, у ході якого його довгострокові цілі узгоджуються з їх ресурсним забезпеченням. Оскільки інвестиційні рішення за своєю сутністю завжди є стратегічними, важливо, щоб вони забезпечували розвиток підприємства, збільшували його стійкість до зовнішніх загроз, посилювали ринкові позиції. Це потребує усебічного аналізу альтернативних інвестиційних проектів для оцінки їх здатності відповідати певним вимогам. Інвестиційний проект це системно обмежений і закінчений комплекс заходів, документів і робіт, фінансовим результатом якого є прибуток, матеріально-речовим результатом – нові або реконструйовані основні фонди, або придбання та використання фінансових інструментів чи нематеріальних активів з подальшим отриманням доходу чи соціального ефекту [1]. Тобто, він передбачає сферу діяльності з утворення або зміни технічної, економічної або соціальної систем, а також розробку нової структури управління або програми науково-дослідних робіт. При формуванні інвестиційної стратегії необхідно дотримуватись певних принципів, правил, які окреслюють можливе коло рішень, виходячи насамперед із сутності стратегії як економічної категорії. Аналізуючи погляди науковців на сутність стратегії слід зазначити, що вона передусім сприймається як правила прийняття рішень відносно поведінки підприємства у зовнішньому середовищі. Вони мають бути такими, щоб у кінцевому підсумку досягти «найкращої гармонії зовнішнього середовища і підприємства як її елемента». Така точка зору відповідає методологічним підходам інституціональної та еволюційної економічної теорій, що наголошують на інституційній природі економічної організації. Це підкреслюється навіть у визначеннях її сутності – це така організація, у якої «домінуючою інституцією є прибуток у грошовій формі» .

У сфері інвестиційної діяльності такими інституціями є, по-перше, законодавчі і нормативно-правові акти держави, які закладають юридичну основу під прийняття інвестиційних рішень, а також формують інвестиційні стимули чи накладають обмеження на здійснення інвестиційної діяльності. Це впливає на інвестиційні пріоритети і відображається у інвестиційній стратегії суб’єктів господарювання. По-друге, це галузеві нормативні акти, які формують конкурентне середовище і потребують врахування у інвестиційній стратегії для вибору напрямів формування конкурентних переваг [1]. По-третє, це політика банківських структур та інвестиційних фондів, які визначають умови залучення довгострокових інвестицій, впливаючи на вартість капіталу і можливість диверсифікації джерел інвестування. По-четверте, це наявність дієвих регулятивних структур, які забезпечують дотримання чинного законодавства у сфері охорони прав власності. Це впливає на інвестиційну активність власників інвестиційних ресурсів і суб’єктів господарювання, які їх потребують. Нарешті, у внутрішньому середовищі підприємства також має бути сформовано як стимулюючий, так і регулятивний механізм, який би забезпечував ефективність інвестиційного процесу. Очевидно, що їх сукупний вплив має забезпечувати високі динамічні властивості системи, сприяти її здатності накопичувати ресурси і ефективно їх використовувати, підвищуючи її конкурентоспроможність і зміцнюючи її позиції у середовищі функціонування.

Отже, завдання формування інвестиційної стратегії сільськогосподарських підприємств тісно пов’язане з завданнями управління його розвитком, так як передбачає впровадження проектів, необхідних для набуття нових якостей, які б зменшували вразливість підприємства до зовнішніх загроз, підвищували конкурентний потенціал і здатність посилювати свій вплив на ринкові процеси.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Т.В. Майорова, Інвестиційна діяльність: підруч. [для студ. вищ. навч. закл.]/ [Т.В. Майорова]; – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 472 с.

  2. Вініченко І.І. Інвестиційна діяльність сільськогосподарських підприємств: монографія [Текст] / І.І. Вініченко. – Донецьк: ЮгоВосток, 2010. – 444 с.

Науковий керівник

д.е.н., проф. Вініченко І.І.